Перегінський МНВК - З історії с. Перегінське
Субота, 02.08.2014, 02:27
Вітаю Вас Гість | RSS

Перегінський МНВК

Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0
Форма входу

З історії с. Перегінське

Перегінськ з Ангеловим і Підлютим – це село долинського повіту, 24 км на південний схід від м. Долини, 15 км від

с. Рожнятова, в селі цьому знаходиться поштамп. Село це є дуже велике і розлоге. Віддаленість з півночі до півдня по прямій лінії становить 50 км. На південно-західній частині лежать з півночі на південь: Рішняте, Вільхівка, Ріпне, Липовиця, Суходіл і Ілемня,  на заході – Лолин. Південно-західна  і північна частина села прилягає до мадярської (угорської) границі, на сході розміщені села калуського повіту: Ясень, Сливки і Небилів, на півночі Ловаги і Слобода Рівнянська.

Вздовж східної  границі пливе потік Лахів, притока Лімниці, а потім з Лімницею тече аж до північного краю. Лімницю наповнюють численні притоки. Найважливіші з них розташовані від півдня до півночі:  Воронів, Дарів з Коритвиною, Петрос, Молода з Мшаною і Котельцем, Нередів, Тодір, Сокіл, Свинний, Чута – з лівого берега. Ліва притока Радова з Радівкою пливуть з півдня до півночі і впадають на межі села Вільхівки до однієї з численних в тій стороні плечей річки Лімниці.  Вздовж західної границі тече Чорна Ріка, притока Молодої, аж до гирла ріки, а далі Молода тече сама, пізніше до неї приєднується річка Мшана.

На мадярській (угорській) границі височіють з заходу до південного сходу: верх Чорної ріки – до 1279 м, Попадя Велика – до 1742 м, Корит вина – до 1680 м, Прелука – до 1258 м, Клива – до 1619м і Буштул – до 1693 м. На просторі між Лімницею і Даровим височіє гора Дарів – до 1263 м, а на північному сході від  неї гора Овал –  1615 м, між Даровом і Петросом підносяться гори: на північному сході від Коритвини – гора Студинець – до 1605 м, а  на північному сході від неї Ялова Клива – до 1563 м; між Петросом і Котельцем височіють: Канюсяк Великий – до 1647 м, а на північному сході від нього Канюсяк  Малий – до 1627 м; між Котельцем і Молодою височіють: гора Грофа – до 1752 м, між Молодою і Нередовим гора Люта – до 1032 м, між Нередовим і Тодором гора «За Тодорем» - до 1053 м і між Тодором і Свинним гора Тодір – до 1146 м, між Свинним і Чутою: гора Явірник – до  1125 м, між Чутою, Лімницею і Радовою – гора Погорілець (Облаз) – до 867м, Углярки – до 850 м,Верх Сухий – до 910 м і Голиця – до 916 м. В південно-західному краї села підносяться: на правому березі  річки Молодої — Оскомарне – до 1405 м і Менчіл – до 1470м, а на лівому березі гора Молода – до 1724 м,гора Мшана – до 1192 м і гора Яйце Перегінське – до 1600 м. Вздовж границі від Суходолу і Ілемні до кінця тягнеться гірське пасмо (хребет) Аршиця від південного заходу на північний схід. Забудування села лежить в низині (513 м на південь, 456 м на північ). На півдні лежить тартак над одним з плечей Лімниці, який з’єднується з Радовою, 14 км на південному заході від будівель села лежить Ангелів над Лімницею.

Місцевість та, звана також «Ангеля», була колись примістем Перегінська. Та місцевість є покинутою від давніх часів, сьогодні в руїнах лежать будівлі фабрик заліза, а також кільканадцять хат, які служать за приміщення робітникам. Сьогодні тут крім руїн, лісів, гаїв і тартаку нічого не залишилося. Ґрунт тут глиняний і шутруватий. Під ним міститься пісковик  карпатський. Між тим родовищем і глиною знаходяться поклади залізної руди. Фабричне поселення заснував тут в 1810 році митрополит, князь Антоній Ангелович. До 1812 року тривало поселення того місця, а також будова доменної печі і інших будівель. Було виділено 300 м ґрунту, а зведення тих будівель коштувало 252000 злотих. Після смерті князя Ангеловича в 1814 році короткий час фабрика не працювала. На відстані 5 км. на південний захід від Ангелі лежить Тодір (тартак і помешкання для робітників); 4 км на південний захід від нього -  Підлюте, а 3 км на південний захід від Підлютого – Осмолода  (тартак і помешкання для робітників). В загальному обсяг землі  становить 59013 м.

В Рожнятові греко-католицька церква, деканат Перегінський, львівське архідияконство. До Перегінського деканату належать  парафії: Ценіва, Долина, Дуба, Ілемня, Янівка, Ясень долішній, Креховичі, Лецівка, Липовиця, Лолин, Лоп’янка, Мізунь, Небилів, Вільхівка, Пациків, Прислуп, Раків, Рожнятів, Сливки, Спас, Струтин Нижній і Вищий, Суходіл, Сваричів і Велдіж. В селі є церква Зіслання  Святого Духа і філіальна церква Різдва  Пресвятої Богородиці. Є також штатна школа (двохкласова). Тартаків водних є декілька:

1) з однією пилою звичайною, в рік потребує 800 м. куб. смерекового дерева і дерева ялиці, виробляє 530 м3 дощок, лат і брусів;

2) два, з 4-ма пилами звичайними і однією циркулярною потребує в рік 8660 м3 дерева смерекового і ялиці, виробляє 5100 м3 дощок, лат і брусів;

3) три, з 3-ма пилами звичайними і 2-ма циркулярними, виробляє стільки ж матеріалу, як і тартак під номером 2;

4) чотири тартаки з 6-ма пилами звичайними і 2-ма циркулярними, потребує 9300м3 дерева смерекового і ялиці, виробляє 6000 м3 дощок, лат і брусів;

2720 м3 дерева смерекового і ялиці, виробляє 1700 м3 дощок, лат і брусів.

Всі ті заклади лежать над Лімницею, яка сплавляє вироби з дерева. Ріка впродовж  6 місяців в році переплавляє дерева. Виробляють ті тартаки в рік 2000000 штук гонтів. Є крім цього два заклади, в яких з дерева ялиці виготовляють в рік 100 м3 дерева резонансового. В Перегінську знаходяться великі родовища торфу. Згідно Шнейдера Перегінськ називався «Перегінулько», «Чевчива». З руських книжок село належало до катедри церкви галицької, крилоської, однак село перейшло через заставу  або продаж в світські  руки. В 1548 році король Зигмунт І дозволив Макарему, владиці львівському, галицькому викупити з рук Гембєцкого Мечея монастир і село Перегінськ (Архів. Бернандинь.Львів). Але справа та тягнулася довго. В наступних часах село вважалося як королівське, а  в 1582 році король Стефан Яцик звільнив Перегінськ від робіт, податків і т. д.

В 1593 р. Станіслав Жулкевський, каштелян  львівський і Гедеон Балабан, львівський і галицький єпископ і владика завіряють угоду з Войціхом Куропатським, який мав претензії до села.

18 листопада 1638 року Владислав ІV передає село Перегінськ після смерті  Олександра Баладана — Янові Станіславу Яблоновському.

  В 1656 р. Єжи Балабан підтверджує, на прохання Арсенія Желіборського, єпископа львівського, що село Перегінськ здавна належить до церкви катедральної в Галичі. В ілюстрації долинській з 1661 р. і 1662р. читаємо: «Тої держави посесором є Станіслав Яблоновський, село має 16 ланів, тепер тримає тільки 6, бо 10 у них відібрано. У селі є священик, млин, корчма. Піддані з села Перегінська скаржилися перед нами, що їх примушують платити податки речі посполитій давати з 16 ланів, а у них тільки 6, а 10 віднято до Рожнятова». В наступних ілюстраціях занотовано є протест Єжи Гоновського, Арсенія Желіборського проти Станіслава Яблоновського, який посідає несправедливо правительство над Перегінськом.

У 1676 р. на село Перегінськ напали Татари, а люди, зібравшись в горах, оборонялись в місцевості, яка називається Чута. Юзеф Шумлянський пише про це: «За Перегінськом в горах є місце назване Чутою, є воно найкращою фортецею, «там люди охоронялися від татарів».

25 лютого 1690 р. Станіслав Ян Яблоновський, воєвода і генерал земель руських, іменем своїм і сина свого малолітнього Станіслава, затверджує угоду з Юзефом Шумлянським, єпископом львівським, за допомогою якої Перегінськ переходить на користь церкви в Галичі ( Архів. Бернард у Львові). 28 травня 1690 р. запрошений Ян – ІІІ на просьбу єпископа Шумлянського на річні ярмарки в Перегінську ( Літературний збірник, 1874, с. 667). Єпископ львівський будує в Перегінську церкву і монастир

св. Онуфрія. Про це можемо прочитати в «Літературнім збірнику»: «Тоді до вічної пам’яті хвали Божої збудував я через декілька років церкву і монастир святого Онуфрія, які колись через ворогів Батия і Мамая були зруйновані” (Літер. зб., с. 230, Архів Львів).

  Документи, які підтверджують права і привілеї села Перегінська до церкви галицької в Крилосі, подані в Актах земельних. Був ще один монастир Васильянів в Перегінську, який заложив князь Федор Ольгердович коло 1400 р., на горі «Сергій». Князь Федор записав Перегінськ разом зі всіма грунтами монастиреві. В наступних роках тягнувся довгий процес між єпископом Львом Шептицьким і законниками. Шептицький доводив, що Перегінськ належить до єпископства, Васильяни ж  твердили, що село і його власність належить монастиреві. Процес тривав протягом 20 років, а закінчився в 1780 р. на користь єпископства. Монастир цей зруйновано в 1744 р. і приєднано до крилоського. Був тут ще монастир Перегінсько-Радівський, який згідно ревізії ігуменів з

1724 р. залишався під дирекцією ігумена С. Онуфрейського, в якому був тільки один чернець. Священик Петрушевич додає, що був ще монастир на горі Чурік. З руїн, які оточували давній замок Перегінськ, залишилися сліди до сьогодні.

Пошук
Календар
«  Серпень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Міні-чат
200
Друзі сайту

Розробник сайту: вчитель інформатики - Кусень М. В.